Богуславський Центр

дитячої та юнацької творчості

Меню сайту
Погода
Корисні посилання
Мої статті [8]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 25
Головна » Статті » Мої статті

Як працювати з "важкими" батьками
   Зі свого 28-річного педагогічного досвіду я вже давно зрозуміла, що одна справа — «важкі» учні й зовсім інша — «важкі» батьки. Другі, як виявляється, набагато «важчі» від перших.
   Чому мені так складно спілкуватися із «важкими» батьками, та й не дуже легко з батьками звичайними? Відповідь проста, але її якось не відразу знаходиш. Складно тому, що мене цього ніхто й ніколи професійно не вчив, не тренував і практично не показував, як саме таку важливу й складну справу слід робити. У яких педагогічних вишах, на яких факультетах викладають курс «Основи роботи з батьками учнів»? Мене потішить, якщо все ж таки хоч десь таке або щось подібне викладають майбутнім педагогам. Тобто виходить, шановні колеги, що ми з вами у справі роботи з батьками — аматори-самоучки. Як самі вигадаємо, так і працюємо.
   Другою причиною складності роботи з батьками учнів я вважаю, шановні колеги по вчительському цеху, наші з вами думки, погляди, сприйняття. Ми їх навіть іноді не усвідомлюємо, але саме вони можуть зіпсувати й ускладнити нашу виробничу діяльність.
   «Які саме погляди, думки, сприйняття?» — спитаєте ви. Я б відповіла одним словом — ПОМИЛКОВІ.
   Приклади помилкових думок, поглядів, сприйняття з боку вчителя відносно його роботи:
· мене мусять поважати й цінувати ВСІ батьки ВСІХ моїх учнів;
·як учитель я маю бути компетентним і високо професійним у педагогічній діяльності, інакше я — нікчемний працівник;
·УСІ батьки ВСІХ моїх учнів мають бути добрими, милими людьми, і вони зобов'язані погоджуватися зі мною з усіх питань;
·у моєму, вчительському житті просто не може й не має бути «важких» учнів і «важких» батьків. Інакше я — невдаха у своїй професії, нещаслива людина;
·УСІ батьки ВСІХ моїх учнів повинні мене слухати, розкривши рота, поділяти мої думки, погляди, судження, завжди й виконувати усе те, що я кажу;
·у ВСІХ батьків УСІХ моїх учнів мають бути такі ж самі цінності й пріоритети в житті, як у мене. Адже я — учитель їх дітей;
·дехто з батьків моїх учнів — погані люди, і вони мають бути за це покарані. Хороших батьків слід заохочувати;
·усе в моїй професійній діяльності має протікати рівно та спокійно, без конфліктів, труднощів і будь-яких проблем, оскільки я всього цього не хочу. Просто не хочу й усе;
· це жахливо, якщо на роботі в мене щось відбувається не так, як я хочу! Це робить мене нещасливою людиною, завдає мені морального болю, оскільки на роботі все має бути так, як я хочу;
· труднощі в,роботі з батьками учнів виникають тому, що вони такі «важкі» люди й не розуміють, якими (я хочу) вони мають бути. І це жахливо! Я через це переживаю і страждаю. А вони, дурні, не розуміють, що я так не хочу;
·як педагог я мушу знайти підхід до будь-яких учнів і їх батьків, а якщо це не виходить, то я — нікчемний педагог і нещаслива людина;
·якщо батьки моїх учнів мають до мене якісь претензії, незадоволені моєю роботою з їхніми дітьми, скаржаться на мене, то це тому, що вони хочуть попсувати мені нерви, виставити мене перед усією школою і підірвати мій учительський авторитет;
· як педагог я завжди повинен працювати з батьками своїх учнів ідеально. Я мушу догоджати ВСІМ батькам і підтримувати з УСІМА батьками чудові взаємини;
·я, як ніхто інший, знаю, як слід працювати і з учнями, і з батьками. У мене вища педагогічна освіта, і цим усе сказано;
·як людина порядна, я маю бути емоційно залученим у свою роботу загалом і в роботу з батьками учнів зокрема. «Серце віддаю дітям і їх батькам!» — такий мій лозунг, мій девіз, моє  професійне кредо. Якщо я не переймаюся своєю роботою, то я безсердечна людина;
·я завжди мушу бути ідеальним педагогом. Конфлікти з батьками учнів неприпустимі. Невдоволення батьків — результат мого непрофесіоналізму;
·я завжди маю рацію, тому що я — учитель. Я знаю краще за інших, що потрібно дітям і як їх навчати.
Пропоную вам, шановні колеги, обміркувати й усвідомити свої помилкові думки, погляди, сприйняття й негайно замінити їх на інші — безпомилкові. Я б навіть сказала, безпрограшні.
   Ось мої безпрограшні погляди, думки, сприйняття (хоч ви, зрозуміло, й самі можете сформувати власні):
·  я не можу подобатися ВСІМ учням і їх батькам. І мені також усі навкруги подобатися не можуть. Усі люди різні, отже, неможливо зі всіма завжди мати хороші взаємини. І це нормально;
· я працюю сумлінно, але бувають у моїй роботі й помилки, і труднощі, і невдачі; не завжди все виходить, як мені б того хотілося. Я не досконалість і не ідеал, і ніщо людське мені не чуже;
·звісно, добре, коли батьки учнів милі, добрі й завжди погоджуються зі мною в усьому, проте так у реальному житті відбувається не завжди;
·звісно, добре, якщо б не було на моєму вчительському шляху «важких» учнів і «важких» батьків, але в реальному житті все ж таки зустрічаються й ті, й інші. Однак це зовсім не означає, що я погано працюю, і вже тим паче жодна «важка» людина не зробить мене нещасливою, оскільки я обираю професійний успіх і щастя;
·УСІ батьки не можуть поділяти моїх поглядів й суджень. Окрім того, вони не зобов'язані мене слухати розкривши рота, підкоряючись мені в усьому. У них — свої цінності й пріоритети в житті, а також свої турботи й проблеми; батьки моїх учнів — люди різні. Я нікого не критикую та не осуджую, але намагаюся кожного з них зрозуміти;
· звісно, хотілося б, щоб у моєму професійному житті все текло рівно й спокійно. Таким є життя, і я не веду боротьби із життям не на життя, а на смерть. Натомість я ціную своє життя;
· на роботі іноді трапляється, що щось іде не так, як мені того хотілося б. Але це в жодному разі не робить мене нещасною страждальницею. Нічого страшного: робота і є робота;
· зрозуміло, добре, якщо в учителя виходить знайти підхід до ВСІХ учнів та їх батьків, але таке в реальному житті буває не завжди. Проте життя є життям, і я його сприймаю таким, яким воно є;
·якщо батьки моїх учнів мають до мене будь-які претензії, незадоволені моєю роботою з їх дітьми, скаржаться на мене, то це зовсім не означає, що вони щось мають проти мене особисто. Це лише означає, що батьки турбуються про своїх дітей, занепокоєні їхніми проблемами й болісно шукають розв'язання. А я можу і повинна їм у цьому допомагати;
·як педагог я мушу постійно працювати з батьками своїх учнів, спілкуючись із ними спокійно, професійно, грамотно, не прагнучи їм до­годжати й подобатися;
·звісно, чудово, якщо в учителя хороші взаємини зі ВСІМА батьками учнів. Але всі люди різні, і взаємини з ними складаються по-різному. І це цілком природно;
·у мене вища педагогічна освіта. Але потрібно постійно вчитися й переучуватися, бо знання швидко застарівають. Освіта — це не диплом­на корочка, а процес, який триває все життя;
·у кожній професії, у кожній роботі є свої труднощі. Робота з «важкими» батьками — одна з труднощів моєї професії;
·чому мені, учителеві, так складно спілкуватися з «важкими» батьками моїх учнів? Тому, що нести світло людям, а ще розумне, добре, вічне — дуже нелегка справа. Але труднощі ці — частина вчительського життя.
   Отже, шановні колеги, я вам пропоную на вибір стати прибічником однієї зі стисло зазначених філософій життя вчителя. Вибір, зрозуміло, ЗІ вами. І, як завжди, всі на вибори!
   А від того, який саме вибір ви зробите, і залежатиме ваша виробнича діяльність.
 
ЯК ПРАЦЮВАТИ З «ВАЖКИМИ» БАТЬКАМИ УЧНІВ?
   Насправді в цьому питанні ховається підтекст. Мені здається, він такий: «Як мені зробити своє виробниче життя простим, безконфліктним і приємним?» Намагатися зробити це, шановні колеги, звичайно ж, можна. Але зробити таке в реальному житті, мабуть, не завжди вдається. Будь-яка ро­бота вимагає зусиль, енергії, віддачі. І головне — будь-яку роботу, щоб мати результат, потрібно просто виконувати. Постійно виконувати і все!
   Я впевнена: перевернути батьків учнів на своїх соратників і помічників можна власним спокоєм та інтелектом, своєю освіченістю (саме освіченіс­тю, а не освітою!) і компетентністю, своїм профе­сіоналізмом і знанням справи, а ще своїм оптимізмом, гумором і просто благородством душі.
   Така вже наша вчительська доля — продовжувати на­вчати дітей і просвіщати їх батьків завжди. Не зважаючи ні на що, нести людям світло і добро. Адже матеріальних цінностей від нашої з вами роботи може й не додаватися, але світла й добра навкруги має обов'язково збільшуватися.
   Тож, шановні колеги, досить жалітися на труднощі вчительського життя.    Натомість нумо до класу. Нумо сіяти!

 


 


 

Категорія: Мої статті | Додав: Iryskakom (13.12.2012)
Переглядів: 813 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Календар
Святкуємо
Праздники Украины
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 


09700, м. Богуслав
провулок Корсунський, 11
тел. (04461) 5-13-19
е-mail:boguslav-cdut@ukr.net

  Запис до гуртків проводиться

щороку  з 1 по 15 вересня

www.boguslav-cdut.at.ua

Copyright MyCorp © 2020