Богуславський Центр

дитячої та юнацької творчості

Меню сайту
Погода
Корисні посилання
Мої статті [8]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 25
Головна » Статті » Мої статті

Удосконалення педагогічної техніки
  Педагогічна техніка є однією з основних складових професійної підготовки педагога та його майстерності і творчості безпосередньо на робочому місці. Іншими словами, недостатньо володіти тільки теорією, потрібна ще й техніка.

Однак, педагогічні техніка є основою в роботі педагога, тому що вона найяскравіше відображає його схильність до педагогічної діяльності та набуття основ педагогічної майстерності. Професійна компетентність охоплює психолого-педагогічну, методичну й теоретичну підготовку, а педагогічна техніка базується на гуманістичній спрямованості, розвиває педагогічні здібності.

Теорія і техніка тісно переплітаються між собою в будь-якому видів діяльності і бере свій початок з виховання професійно важливих якостей і вмінь педагогічного працівника. Наприклад, для оволодіння музичним інструментом недостатньо освоїти теорію, потрібна практика. Але для вдосконалення практичних навичок гри на інструменті необхідно застосовувати відповідні вправи, які значно прискорюють таке оволодіння і удосконалення. Техніка танцюриста на сцені дає нам естетичну насолоду та будь-яке упущення техніки приносить тільки розчарування.

Можна навести безліч фактів застосування техніки з тієї чи іншої професії або спеціальності, щоб показати наскільки вона важлива, проте педагогічна техніка повинна гармонійно поєднуватись з теоретичною підготовкою.

Отже, педагогічна техніка включає такі компоненти внутрішньої техніки: особистісно-рефлексивна взаємодія (педагогічна інтуїція, толерантність, комунікабельність, емоційне самовладання); елементи артистизму: фантазування, імпровізація; удосконалення мислення й образної пам’яті: мислення – практично-дійове, наочно-образне, словесно-логічне; пам’ять: зорова, слухова, рухова і зовнішня; знаково-контексна взаємодія (вербальна комунікація – діалогічна і монологічна мова); невербальна і авербальна комунікація; розвиток органів відчуттів: зір, слух, голос.

Педагогічна інтуїція – «знання, яке виникає без усвідомлення шляхів і умов його отримання». Якщо коротко охарактеризувати інтуїцію, то це здатність підсвідомо визначати стан іншої людини або інстинктивне розуміння, передбачення чогось, передбачення ходу подій.

Інтуїція набуває особливого значення в процесі педагогічної взаємодії педагога та вихованців, тому що в багатьох випадках вона дуже часто допомагає педагогам приймати швидкі або миттєві рішення, підказує їм раціональне вирішення педагогічної ситуації.

Практичні поради педагогу щодо оволодіння й використання інтуїції:

-       розвивайте в собі духовність, тому що духовність є головною загальною умовою розкриття інтуїтивних можливостей людини; чим вища духовність, тим яскравіше виражена її здатність до вищого пізнання;

-       виробляйте в собі прагнення до інтуїтивного пізнання, що буде сприяти гармонійним взаємовідносинам з дітьми;

-       важливою умовою розвитку інтуїції є опанування людиною своїми пристрастями, емоціями, почуттями, думками, тобто досягнення стану внутрішньої тиші, безмовності;

-       розвивайте в собі інтуїтивну впевненість, тобто глибоку внутрішню віру у власні інтуїтивні можливості;

-       добрі справи, привітні слова, добра воля щодо всього та благі думки – найдієвіші засоби педагогічної інтуїції;

-       виховуйте в собі розуміння того, що ви є одночасно і жителем Землі, і Всесвіту, що багатократно збільшує можливість інтуїтивного передбачення.

Таким чином, педагогу важливо розвивати творчу інтуїцію як основу духовного самопізнання та професійної реалізації.

Толерантність означає терпиме, не надмірно вимогливе ставлення до іншої людини або групи людей. Із цієї точки зору толерантність повинна бути обов’язковою умовою успішної роботи педагога. ПНЗ.

Практичні поради щодо вироблення в собі навичок толерантної культури:

-       завжди прислухайтесь до думки кожного вихованця;

-       проводьте виховну роботу з гуртківцями щодо толерантного ставлення до своїх товаришів і оточуючих;

-       забувайте про свої негаразди на роботі;

-       старайтеся бути дипломатичними і морально не травмуйте дітей;

-       виховуйте в собі терпимість – одну з головних рис педагога.

Таким чином, толерантність – важливе технічне вміння педагога, яке доповнює інші складові педагогічної техніки.

Комунікабельність – це вміння приживатись у колективі, що є важливою особливістю успішної особистісної взаємодії педагога і вихованців. У психології спілкування – це вміння встановлювати контакти, здатність до конструктивного спілкування з іншими людьми. Комунікабельність є однією з визначальних навичок успішної соціальної взаємодії, яка стосується як професійних, так і особистісних відносин з іншими людьми, і тому є однією з найважливіших особистісних якостей педагога.

Практичні поради, щодо опанування культурою взаємоспілкування:

-       виробляйте в собі товариськість і дружнє ставлення до оточуючих;

-       старайтесь відповідати добропорядному товариству,в якому ви знаходитеся;

-       тренуйте в собі спокійний, врівноважений стан;

-       виробляйте впевненість в собі – одну з ключових рис комунікабельності, яка повинна бути притаманною педагогові.

Отже, комунікабельність повинна бути притаманною педагогу як складова внутрішньої техніки, тому що він покликаний навчати майбутніх громадян гуманним взаємовідносинам один з одним.

Емоційне самовладання – це здатність володіти собою, витримка, холоднокровність. У навчальному процесі емоційне самовладання зумовлюється специфічними особливостями навчальної роботи. В.О. Сухомлинський писав, що «величезною мірою педагогічна мудрість залежить від того, наскільки вміло ми володіємо своїми почуттями». Тому володіння собою й витримка набуваються на основі самопізнання, вміння контролювати свої почуття й емоції, що веде до педагогічної мудрості. Для цього потрібно вчитися керувати своїм емоційним станом, мати відповідний стиль керівництва, позицію, такт і манері спілкування. Іншими словами, емоції, відчуття і почуття відіграють важливу роль у роботі педагога, тому що чим яскравішим, різнобічнішим є переживання педагога на занятті тим більше він самостверджується у свідомості вихованця, як людина, старший товариш, готовий завжди прийти на допомогу.

Практичні поради щодо емоційної стійкості та самовладання:

-       учіться витримувати дії сильних подразників;

-       тренуйте вміння концентрувати свою увагу;

-       будьте активним і бадьорим;

-       зберігайте високий емоційний тонус;

-       будьте здатними швидко відновлювати свої сили та володійте високою працездатністю.

Таким чином, емоційне самовладання є ніби цементуючою складовою педагогічної діяльності педагога, яке виражається у співвідношенні між збудженням і гальмуванням і є ніби золотою серединою, на яку повинен орієнтуватися педагог.

Елементи артистизму. Коли передача педагогічного впливу природними прийомами не призводить до відповідного результату, то педагогу потрібно застосовувати артистичні прийоми та включити додаткові можливості відповідно до зміни ситуації в процесі навчально-виховної роботи.

Практичні поради щодо використання елементів артистизму:

-       йдучи на заняття залишайте всі неприємності поза аудиторією;

-       будьте цікавими для своїх вихованців, виразними у своїх проявах;

-       не віддаляйтесь на велику дистанцію від своїх вихованців, розумійте та допомагайте їм;

-       озвучуйте різними «мовами» зміст заняття;

-       старайтеся відчувати природу імпровізованості під час взаємодії з вихованцями.

Таким чином, викладач має бути деякою мірою артистичною особистістю, тобто йому повинен бути притаманний артистизм як професійні якість, як один з елементів педагогічної техніки. Іншими словами, елементи акторського мистецтва в педагогічній діяльності педагога, або так званий «артистизм», передбачають здатність до яскраво виразної передачі педагогічно доцільної емоції чи почуття, уміння уособлювати думку в образах, діях, словах, позиції.

Вербальна, невербальна й авербальна комунікація. Говорячи про зовнішню техніку, до якої належить мова (діалогічна та монологічна), можна сказати, що це основний засіб вербального комунікативного зв’язку між педагогом і вихованцем, який органічно поєднується з невербальною й авербальною комунікаціями.

У народній приказці говориться: «Не одяг прикрашає людину, а добрі діла». Тому потрібно навчатися думати про зовнішній вигляд, але при цьому важливо не забігти наперед, але надто не відставати від інших. У всьому потрібна міра або «золота середина». Це важливо й тому, що викладач для вихованця є прикладом у всьому і, зокрема, у тому, як він одягається, яка в нього постава, як ходить (невербальна комунікація); який у нього голос, мова, як розмовляє з вихованцем у різних ситуаціях (вербальна комунікація). Тому важливо постійно пам’ятати про це і привчати себе до контролю своєї поведінки. Але вербальна комунікація, або авербальні дії – це дії з предметами та тілесні рухи (почісування й потирання рук, тощо).

Невербальну комунікацію називають пантомімікою. Поняття пантоміміки означає відтворювання, наслідуванням. Отже, пантоміміка означає рухи тіла, рук і ніг, м’язів обличчя, тобто невербальна взаємодія, яка підсилює вербальні засоби – мову (діалогічну, монологічну), – що є основними в роботі педагога. Якщо відсутня відповідна пантоміміка, то вихованці не зможуть належним чином сприйняти пояснення педагога.

Наприклад, правильна постава сприяє відчуттю внутрішньої гідності й упевненості в собі, що є досить важливим під час проведення заняття. Дуже непривабливою є сутула людина, з опущеною головою, в’ялими рухами, що підкреслюють внутрішню слабкість і невпевненість. Особливо це стосується тих дій, коли керівник гуртка зустрічає вихованців в кабінеті, як дивиться і вітається. У всіх цих деталях, тобто поглядах, жестах і руках вихованці повинні відчувати силу, впевненість, привітність і спокій.

Характеризуючи вербальний взаємозв’язок педагога з вихованцями, потрібно відзначити, що найбільш поширеною є діалогічна та монологічна мова. Діалогічна мова великою мірою ситуативна, тому що залежно від певної ситуації відбувається діалог між педагогом та вихованцем.

Монологічна мова розвинулась на основі діалогічної. Вона потребує значної підготовки, тому що в діалогічній мові не так помітні обмовки, незакінчені фрази, неточне використання слів. Монологічна мова тісно пов’язана зі словесно-логічним мисленням, тому що вона вимагає уявлення процесу побудови монологу у відповідній послідовності, з незаперечними доказами й правильно побудованими реченнями. Найпоширенішими формами монологічної мови в навчанні, звичайно, є розповідь і пояснення, у які вклинюється діалогічна мова (бесіда), залежно від ситуації, яка складається в процесі навчання. Тому монологічна мова потребує від педагога поглибленої та всебічної підготовки, передбачення відповідей на запитання гуртківців.

Практичні поради педагогу, щодо професійних секретів в організації спілкування з вихованцями на занятті:

-       старайтеся формувати у вихованців активних суб’єктів навчання. Для цього потрібно викликати активність самих учнів, допомогти їм скорегувати свою діяльність (пошукові завдання, евристичні бесіди, створення проблемних ситуацій);

-       організовуйте навчання таким чином, щоб забезпечувалася потреба дитини в реалізації себе як індивідуальності: стимулювання дітей до вільного висловлювання своїх думок щодо навчального матеріалу, захищати власну позицію, тощо;

-       мотивуйте тему заняття для створення у вихованців позитивних установок для свідомого засвоєння матеріалу;

-       постійно слідкуйте за своєю мімікою та пантомімікою (невербальна комунікація), мовою (невербальна комунікація) та діями з предметами (авербальна комунікація).

Отже, техніка вербальної, невербальної та авербальної комунікації потребує постійного контролю і тренування з метою викорінення негативних звичок і закріплення таких, які в сукупності з іншими необхідними технічними прийомами забезпечать відповідну ефективність навчального процесу.

На останок пропоную загальні поради, які допоможуть отримувати задоволення від спілкування з вихованцями:

1.     Бути життєрадісним і оптимістичним.

2.     Любити своїх вихованців.

3.     Підтримувати свій високий емоційний тон і стимулювати його у гуртківців.

4.     Мати почуття гумору й бути прикладом для своїх вихованців.

5.     Головна вимога підготовки та проведення заняття: самому педагогу повинно бути цікаво на заняття, тоді й гуртківцям теж буде цікаво.

6.     Нестандартний початок заняття, створення проблемних ситуацій.

7.     Вивчення та закріплення навчального матеріалу насичувати цікавими фактами, проблемним ситуаціями. Це буде стимулювати активність гуртківців їх увагу, творчі можливості, викликати ефект парадоксальності та здивування.

 

 

 

Категорія: Мої статті | Додав: Iryskakom (22.01.2013)
Переглядів: 2076 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Календар
Святкуємо
Праздники Украины
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 


09700, м. Богуслав
провулок Корсунський, 11
тел. (04461) 5-13-19
е-mail:boguslav-cdut@ukr.net

  Запис до гуртків проводиться

щороку  з 1 по 15 вересня

www.boguslav-cdut.at.ua

Copyright MyCorp © 2020